твір на тему!! Образ Лукаша у драмі Лесі Українки "Лісова пісня" ...

Женя

    При першій зустрічі з героєм, ми дізнаємося "Лукаш - дуже молодий хлопець, гарний, чорнобривий, стрункий, в очах ще є щось дитяче; убраний так само в полотняну одежу, тільки з тоншого полотна; сорочка випущена, мережана біллю, з виложистим коміром, підперезана червоним поясом, коло коміра і на чохлах червоні застіжки; свити він не має; на голові бриль; на поясі ножик і ківшик з лика на мотузку". Він з першого погляду закохався в Мавку, намагаєючись осягнути всю її красу і незбичайність. "Лукаш, тулячи до себе Мавку, все ближче нахиляється обличчям до неї і раптом цілує." Її причарував звук сопілки, що так і виспівавала в руках Лукаша. Але згодом почуття Лукаша гаснуть. Зявляється Килина - "Лукаш кидається до неї, вона переймає його руки; вони "міряють силу", упершись долонями в долоні; який час сила їх стоїть нарівні, потім Килина трохи подалась назад, напружено сміючись і граючи очима; Лукаш, розпалившись, широко розхиляє їй руки і хоче її поцілувати, але в той час, як його уста вже торкаються її уст, вона підбиває його ногою, він падає ". Лукаш покидає Мавку і починає жити з Килиною, тому що та краще господиня. Але це життя не приносить Лукашу щастя, а лісовик робить з нього перевертня. Після чого Мавка все ж таки пробачає коханому і знову поверта людську подобу"З лісу виходить Лукаш, худий, з довгим волоссям, без свити, без шапки." У кінці повісті він залишається поряд з Мавкою і помирає біля неї замерзаючи від холоду"Лукаш починає грати. ..Мавка спалахує раптом давньою красою у зорянім вінці. Лукаш кидається до неї з покликом щастя... Лукаш сидить сам, прихилившись до берези, з сопілкою в руках, очі йому заплющені, на устах застиг щасливий усміх. Він сидить без руху. Сніг шапкою наліг йому на голову, запорошив усю постать і падає, падає без кінця".